Наши любимые дети

На запитання «Хто ж ви, пане Яне? Архітектор, поет, люблячий чоловік?» пан Ян відповідає:

- Я здійснюю мрії. Не тільки свої, а й чужі, як це було в проекті реставрації Царських воріт у Софійському соборі. Крім того, вмію розмовляти з іконами, розумію їх мову, якою вони розповідають мені про красу «паралельного світу». Це вони стали моїми екскурсоводами, це вони пробудили в мені голод краси та голод любові. А голод цей у реальному житті я втамовую танцем і… жінкою. І дуже красиво витрачаю гроші! Дівчата Києва, моліться про те, щоб я став мільйонером!

Пан Ян - неймовірно життєрадісний, шумний чоловік. Спілкуватися з ним легко та цікаво. Його мова дуже яскрава, дотепна, а висловлювання здебільшого парадоксальні. Наші запитання до пана Яна - про вічне: про взаємини чоловіка та жінки.

- Пане Ян, хто для Вас жінка?

- Мені було сім років, коли я вперше серйозно закохався в жінку. Їй було 17. Я пам’ятаю, як заліз до неї на руки і безпам’ятно цілував її обличчя, губи. Вона була вродливою, пригадую ще її довге кучеряве волосся. Але не це було найдивовижнішим у моєму першому коханні – не забуду дорослих чоловіків, яких я без зайвих церемоній виганяв із кімнати «моєї принцеси», щоб знову її поцілувати. Вона сміялася, для неї це була невинна гра з маленьким хлопчиком.
Я тоді вперше відчув, що таке запах жінки. У сім років я зрозумів, що жінку не треба боятися. А трохи пізніше дізнався, що тіло жінки треба обожнювати та брати будь-яким способом.

Але це не бозна-яке відкриття. Про це знають багато чоловіків. А от про те, що жінка - це справжнє золото, на жаль, мало хто знає. Світ жінки дуже тонкий, ніжний. Вона живе іншими категоріями, говорить іншою мовою. Але вона змушена жити у світі, який вигадали та побудували чоловіки за своїми грубими законами. Якщо чоловікові вистачає розуму вивчити мову жінки, їхній діалог стає піснею. На жаль, жінок, які чують музику, у світі небагато, а дуетів - ще менше. Це вина чоловіків.

- Пане Ян, назвіть три «ознаки» справжнього чоловіка.

- Справжній чоловік насамперед повинен бути чистим та добре пахнути. А якщо серйозно... Головна ознака справжнього чоловіка - усмішка його жінки. Біля справжнього чоловіка жінка завжди усміхається. У житті так багато порогів, чоловік просто зобов'язаний вміти переносити через них жінку. Якщо він цього не робить - який же це чоловік?

Чоловіки надто багато часу приділяють неважливим речам. Женемося за грошима, владою, становищем, хворими ідеями. А чи дає нам це щастя? Це завжди закінчується катастрофою для нас і всього світу, а насамперед - для жінок. Чоловік повинен жити для жінки. Жінка - для чоловіка. Людина може насправді обійняти стільки світу, скільки поміститься в її обіймах. Усе інше – примарне. Тобто достатньо обійняти жінку – і тоді вони будуть щасливі. Згадаймо, що й сам Ісус Христос – Цар усього живого, коли народився у Віфлеємі, отримав саме обійми матері, і цього йому було достатньо, це було більше, ніж Трон Неба.

- А якою повинна бути справжня жінка?

-О, справжня жінка - це складніше, ніж справжній чоловік! Справжня жінка повинна пахнути раєм. Це не парфуми, хоча і вони не відкидаються, це... Це вміння створювати навколо себе особливу атмосферу, ауру, якщо хочете. Жінка повинна бути Музою чоловіка.
Але при цьому вона зовсім не зобов'язана, - сміється пан Ян, - бути освіченою. Я часто жартую, що у моєї дружини лише один недолік - її навчили читати та писати.

А тепер серйозно. Ми знаємо, зокрема тут, у східній частині Європи, що таке шаленство суворого чоловічого світу. Яку ж мудрість може дати жінці цей чоловічий негуманний світ? Негуманну. І як жінка, озброєна негуманними знаннями, виховуватиме дітей? У Польщі вже з’явився цілий клас високоосвічених жінок, які повністю не здатні виконати свій основний обов’язок – берегти домашнє вогнище. Це для них нудно. Вони конкурують у цьому шаленстві з чоловіками, а діти навчаються життя на вулиці.

Відкрию вам таємницю: це дуже добре, що за нашими, чоловічими, мірками, жінки бувають недостатньо розумні. Якби жінки зненацька порозумнішали, вони зовсім відмовилися б мати з «цими потворами», чоловіками, справу! Це для нас дуже добре, якщо всі жінки, хоч трішечки будуть «блондинками». Перепрошую...

- Чого не можна пробачити жінці?

- Жінці можна пробачити все! Абсолютно все! Вона є Музою, яка керується власним небесним, інтуїтивним життям. У чоловіків у розпорядженні лише один інструмент для оцінки жіночих вчинків - розум. І цей інструмент дуже часто видає неправильні результати. Жінці можна пробачити все! Якщо вона щось робить, отже, у неї для цього були підстави, які чоловічому розумінню недоступні. Треба прийняти жіночий вчинок і все. Без оцінки.

Щоправда, є одне застереження - жінка повинна бути Жінкою, тобто пахнути раєм. І тоді їй можна все пробачити! Але якщо вона перестала бути нашим раєм – можна їй пробачити все, але в такому випадку вже нема кому прощати, треба самому піти.

- А чого не можна пробачити чоловікові?

- Не розумію алкоголізму, люблю хороше вино, горілку з перцем, пиво, але це вони служать мені, моїм розвагам, радості, а не я служу їм. І чоловік ніколи, за жодних обставин не повинен піднімати на жінку руку! Не лише вдарити - навіть піднімати не можна! Це абсолютно непробачно.

Жінка, до речі, має повне право бити чоловіка.

-?

- Не дивуйтеся. У цьому незбагненному чоловічому світі жінці треба іноді дозволяти випустити пар. Інколи, коли я бував «неслухняним», тоді моя дружина мене била... Ну що вона може зробити мені своїми кулачками? Потім завжди треба було ці ручки цілувати та дути на них. Я дозволив їй випустити пар. А як вона мені потім за це дякувала...

- Скільки жінок може бути у справжнього чоловіка?

- Питання не в кількості, а у щасті жінки. Я вже давно зрозумів: якщо жінка по-справжньому кохана і кохає, їй не потрібні гроші, їй навіть розмови не потрібні! Жінці, як дитині, потрібна фізична присутність коханого чоловіка. Щоб сидів поруч, лежав поруч, дихав поруч. А зі скількома жінками ти зможеш бути фізично? А мати жінок і не давати їм щастя - це немає сенсу, це негідно для чоловіка.

- Жінка з віком тільки втрачає?

- Жінка - це вино, яке з віком може стати дорогоцінним, але може перетворитися і на кислятину. Я познайомився зі своєю дружиною, коли їй було 20. Зараз їй 35, і мені здається, що лише зараз я починаю розуміти, який скарб мені дістався.

- Чим польські жінки відрізняються від українок?

- Між польськими та українськими жінками відмінності невеликі. А от між жінками західними та східними - приголомшливі. Західні жінки самостійні, орієнтовані на кар'єру, успіх у житті. Східні жінки (я маю на увазі - польки, українки, росіянки) орієнтовані на пошук сильного чоловіка, навколо якого можна витися, як бур'ян, як хміль. На мій погляд, західні жінки просто прирікають себе на нещастя, а східним - як пощастить ... Жінка не може бути щаслива без чоловіка. Єдиним її справжнім домом є кохання.

- Ваша порада жінкам?

- Не продавайтесь дешево. Я маю на увазі не гроші, це зрозуміло, так? Шукайте неквапливо та розсудливо рідну душу, вона є і теж шукає вас. Якщо ви пов’яжете своє життя з почуттєво чужим, хоч і порядним чоловіком, тоді ця чужа нерідна, в момент випробовування, почне для вас навіть смердіти. Це грубий вираз, але я його люблю за точність.

- Кохання минає?

- Справжнє - ні. Воно міцнішає. Розцвітає, як квітка з тисячі і… тисячі ночей.

Лариса Ковальцова

Джерело: lady.tochka.net
http://dyvensvit.org/adam-i-jeva/180/5286