Наши любимые дети

Президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв визнав провину правлячих кіл СРСР у розстрілі польських офіцерів у Катині. І це не єдина його заява, яка йде у розріз з позицією Путіна. Не меншою уваги заслуговує й боротьба проти корупції, а саме відверті вимоги до топ-чиновників «Єдиної Росії» залишити свої місця у радах директорів найбільших російських корпорацій та підприємств. Не забуває він і про модернізацію — десятки мільярдів бюджетних «уєшок» спливають у Сколково, де успішно «засвоюються» (це Росія — подив викликає те, у якому напрямку вони йдуть, а не як розпилюються). Та і у мережі він один з найпопулярніших блогерів, ще й інших політиків та губернаторів змушує реєструватися у соцмережах і напряму звітувати перед виборцями та громадянами. Відбувалися б такі події у будь-якій з європейських країн, я би беззаперечно повірив у те, що при владі знаходиться демократ і далі все буде добре. Але це ж — Росія! Тут «позитив» від влади викликає передчуття, що десь мене вже встигли надурити.

У 2012 році наші північно-східні сусіди обиратимуть президента. Невже на наших очах народжується політична фігура, яка буде здатна щось протиставити «Царю». Мрії про демократію проти суворої реальності авторитаризму… Та навряд це відбудеться.

Сучасні тенденції вимагають від держав бути демократичними. У кого не демократія, відстала країна та багато нафти, то їм США на крилах бомбардувальників цю демократію принесуть за будь-якої нагоди (пригадую назву новини з якогось сайту: «США продовжили бомбардувати Лівію через непогоду»). У кого не демократія, але країна не така вже й відстала, то на того дивляться як на дикуна та ще й за спиною всілякі наклепи обговорюють, а деякі з цих демократичних зухвальців ще й якісь ноти протесту висловлюють, економічними санкціями погрожують — не поважають одним словом. Це я про Росію.

Що ж робити у такому випадку? Голівудські блокбастери вже навчилися знімати, то чому не розіграти постанову під кодовою назвою «Демократія» у стомільйонній країні. Добре, що освіта «гебістська» — шпигунам і не такі ролі іноді перепадають.

А зараз вистава «Цар і блазень». Дійові особи: Дімка — блазень, Вовік — Цар.

«Дімка, з роллю демократа впораєшся? Там по світу подорожувати, на підлеглих гніватися, країну модернізувати, гаджети різноманітні збирати. Короче кататися світом та й розповідати, що ось-ось та й до нашого дому свобода та воля прийде. Іноді можеш навіть на мене погримати, я не ображусь. Та й справа така, що справжні демократи щось розворушилися надто, а вбивати у наш час не гарно — ми ж не в 90-х живемо, не зрозуміють люди. Тому станеш ти нашим «демократом», полюбить тебе інтелігентний народ та й проголосує за світлі ідеали. Звісно, ти програєш, але ж я не звір — також погримаю трохи на тебе, посумую про заблудлого сина, пальцем так гнівно помахаю, та й назад покличу», — спитав Вовік.

«Так-так-так!» — викрикнув Дімка.

Хеппі енд.

2011-04-13

Читайте также

Последние новости