Наши любимые дети

Встала зранку від
сонячного світла, яке повністю захопило мою кімнату...мммм люблю такі миті)
все таке яскраве і сонячне))))) але радість пройшла разом з промінням сонця яке
зайшло за будинок - мінус багатоповерхівок) 

На годиннику 6 ранку... аххх... що ж робити?  в думках було
одне "спати")) і повіки знову закрилися в яскравому - дивному
сні)
Будильник зрадливо мене занепокоїв на приємній ноті сна в 9 годині, і хоча по
пробудженні я не могла згадати на що саме було у моєму сні .. але це було точно
щось приємне) 

Душ, їжа, одяг, вигул собаки... і знову ці нестерпні хвилини які летять зі
швидкістю думок в моїй голові... аххх запізнююсь..

Конференція на 11, а я виходжу з хати лише за п'ятнадцять хвилин до потрібної
години. От хто придумав той час? і звичайно маршруткою на зупинці  навіть
і не пахне... в думках лише одне - (__censor__)
Приїхало моє жовте чудо випарювання, аж після нервового стояння  і читання дивних оголошень про «чоловіка на
годинку» , яке зайняло мені близько 20 хвилин. *еххх.. здається вже точно не
встигну*

Нічого, вперто іду, 5-10хвилин можна запізнитися, і так вчасно не почнуть.

Пробка – тепер точно
не встигну.

Геніальна думка –
прийшла лише майже коло пункту призначення, «а може вже піти на наступну?». Не даром
вона ж геніальна, так і поступила. Як виявилося до наступної потрібно чекати
близько двох годин. Аххх в думках одне - (__censor__).

 Жарко… знайшовши
кусочок мало освітленого сонцем місця, вирішила сісти і подумати, що б то краще
такого зробити. Думала не довго, бо проміння таки почало своїми щупальцями до мене
добиратися. Піднявши голову я побачила, просто святу вивіску «МАГАЗИН» і
зрозуміла, що це знак який не можна оминути. Так мій зір не міг не захопити
чудо-мего напій в залізній банці. Це була Пепсі. Я жадно її випила.

Після чого прийшла
знову не менш геніальна думка. Я хочу малювати!!!!!!! І то нічого, що я ніколи
цього не вміла робити, бажання, після пепсі, побороло все на світі, і жару, і
лінь, і навіть слово «впадло». Що ж для такого дивного явища, як «малювання»  потребувалося сходити в магазин і купити все
необхідне. Все необхідне включало: блокнот для малювання – 1 шт. ; прості
олівці – 1 пач. (6 шт), кольорові олівці – 1 пач. (12 шт),  стиральна гумка – 1 шт.


Тепер взявши «все
необхідне» під руки і частично в сумку, яку не так то легко вже було закрити. Я
ще пів години блукала місцевостями у пошуках більш-менш придатливого місця, де
б можна було сісти і почати процес «Мама, я малюю!»

Але годинник,
знову ж таки зрадливо, показував 1 год. Що ясно дало зрозуміти, що «заєц НЕ
судьба» іншої думки…про ще незнаного генія малювання. Еххх... Потопала на
конференцію.

 Протягом
наступних годин, нічого важливого для світу не сталося, та і для мого життя
також, конференція, розмови, звіти, блукання жарким містом у пошуках хоть
чогось супер-мега цікаво привів до того, що моє тіло почали потрошки
розмальовувати олівцями, призначеними для мого розвитку таланта, яке ніхто не
міг досі замітити.

 Вечір, друзі, морозиво
і темно-сірі хмари без дощу.

Маршрутка,
магазин, дім і голодна собака. «привіт, Кіна, ти мабуть хочеш гуляти?»

Один із буденних
днів мого життя закінчився розмовами по техніці 20 століття і сном під
колискову комарів.

Читайте также

Последние новости