Наши любимые дети

Таких дехто називає перспективними, а дехто - загадковими, дехто заздрить їх молодості, інші - таланту, вони належать іншому поколінню і мають всі шанси змінити майбутнє нашого мистецтва.

Сьогодні ви почуєте про нього вперше, але, гарантовано, не востаннє.

Отже, Марк Дробот.
Молодий актор Молодого театру, в лавах якого, працює вже третій рік. У творчому доробку має шість ролей(Принц у виставі «Русалонька», Арман у «Голубці», Ігнасіо у виставі «У палаючій пітьмі», Слуга у виставі  «В моїм завершенні – початок мій», Зербіно в «Сім бажань Зербіно», Другий кум в «Конотопській відьмі»)і великі плани на майбутнє. Привітний і відкритий у житті, зухвалий і характерний на сцені. Своїми кумирами вважає Станіслава Боклана і Мела Гібсона, а найголовнішим у житті -  віру.
Марк, що тебе привело в цю професію?
Мене завжди приваблювали життя інших людей. Наприклад хлопця, що сидить поруч за партою, чи жінки, що повертається з роботи. І мені завжди дуже хотілося відобразитись в їхній оболонці, розуміти те, що розуміють вони, відчувати те ж ...цікаво було зрозуміти, як і чому людина робить щось, як вона про це думає, як шукає мотивації. Але, тоді, у 8 класі, я ще не знав що цього можна досягти за допомогою акторство. Тому, час йшов, питання залишалося. Я займався тим, що мені подобалось: спортивно-бальними танцями, ходив в музичну школу, театральний гурток. Коли вчився в 9 класі, я вирішив стати військовим, в 10 класі -  юристом, а в 11 дізнався про театральний університет. Ну, і я зробив свій правильний вибір.

А зараз не жалкуєш, що не став юристом чи військовим?
Однозначно ні. Акторська професія дозволяє мені бути ким завгодно: і військовим, і юристом, і лікарем, при чому – кілька разів на день. Я  проживаю інші життя, і здобуваю те, чого прагнув.
Взагалі, своєму вибору я завдячую моїм батькам, адже саме вони, з дитинства прищеплювали мені любов до прекрасного, при цьому завжди залишаючи свободу вибору.

Знаєш, завжди цікаво ставити таке питання молодим акторам, адже можна подивитись потім, чи збулось...Тож, що б хотів зіграти
Дон Жуана. Коли я побачив виставу в Молодому театрі, я закохався в цього персонажа. В мене є натхнення зробити цю роль, і, сподіваюсь, буде і можливість.

Багато хто каже, що не мав кумира, але кожен з нас, дивлячись в дитинстві телевізор, читаючи книги, уявляв себе кимось з відомих людей, чи прагнув бути на когось схожим. Що ти відповіси мені на рахунок кумирів?
Заперечувати не буду. Дійсно є кілька акторів, у яких я хотів би повчитися, і яких я вважаю майстрами своєї справи. З українських акторів це Анатолій Хостікоєв і Станіслав Боклан. З зарубіжних - Ален Делон, Жан Маре, Луї де Фінес, Аль Пачіно, Мел Гібсон, Роберт де Ніро. Знімаючись у кіно, здобувши всесвітнє визнання, будучи справді професіоналами, ці актори не залишають театр. А для мене це принципово: якщо ти знімаєшся у кіно і не працюєш в театрі – значить, це не мистецтво, і ти - ніхто.

Читайте также

Последние новости