Наши любимые дети

Золота підкова Черкащини - проект скоріше політичний, а ніж туристичний. Тим не менш у мене чигиринські землі викликають найпозитивніші емоції. Починаючи з сьомого класу школи я з однокласниками двічі на рік ходив у похід в місцину під назвою Холодний Яр. Два роки тому я повторив такий похід зі своїми теперішніми друзями на честь Дня Перемоги. Тоді ми бачили неймовірний ліс, знайшли лісовий бункер, побачили покинуте село, влаштували пікнік на берегу дикого озера з лебедями та навіть покуштували смажених равликів та гадюку.

Цього разу подорож була більш культурна, хоча без екстриму, як завжди, не обійшлося.

Захоплива місцевість для мене починається від цього знаку. (49°14'46.68"N 32°18'47.62"E)

Нині поряд побудували щось накшталт козацької сторожової вежі, вершину якої я не задумуючись підкорив. Ці вежі стали місцевим трендом, оскільки ще не раз траплятимуться нам на шляху.

Тож проїхавши повз знак, починайте роздивлятись околиці.

По дорозі на Медведівку звертаємо дослідити покинутий колгосп "Слава праці". (49°10'58.30"N 32°20'59.05"E)

На території було виявлене цікаве діюче господарство, яке з більшою цікавістю роздивлялось нас, а ніж ми його.

Зараз тепло і у районі кипить туристичне життя. Вперше з весни побачив сувенірну крамницю.

А от корчма, в яку хотів завітати, виявилось загнулася.

Через Мельники дорога виводить нас на гірський серпантин, де свого часу я проводив унікальні спортивні перегони. Десь на середині підйому звертаємо в сторону монастирського озера. (49° 9'13.13"N 32°15'30.43"E)

Тут досить культурно, навіть облаштовані місця для пікніку.

Повертаємось до штурму серпантину. На горі височиє Мотронинський монастир, але до нього ми повернемось на зворотньому шляху.
Ми ж рухаємось далі. Пропускаємо поворот до партизанського велетня, оскільки після нещодавних дощів шлях до нього став зовсім непроїздним. Тож наступного раз сходимо туди пішки або ж приїдемо на більш підходящому транспорті.

Далі посеред лісу стоїть гранітний барабан - місце козацького склику. (49° 8'45.23"N 32°15'30.00"E)

До речі, треба зазначити, що кляті комарі ну дуже люті та голодні в цій місцевості, а ми хлопці смачні. Тож розглядання кожної цікавинки та фотографування відбувалося з криками, маханням рук та бігаючи навкруги того ж самого барабану.

Прямуємо далі. Нас вітає хутір Буда. (49° 6'37.93"N 32°15'32.83"E)
Інфраструктура тут теж на висоті.

За вхід вимагають гроші, здається чотири гривні, але ми підмазались до місцевої весільної тусовки та пройшли безкоштовно.

До речі, безкоштовно можна зайти через місцевий ресторан, в якому колись взимку хотіли погуляти, але мабуть в несезон йому худовато живеться. Хоча в цей раз виглядав досить приємно.

Але то все не головне!
Є тут такий собі тисячолітній дуб Залізняка. Я про нього багато чув, але за всі роки, що тут бував - ні разу не бачив. Більш того, в тих місцях, куди я ходив у похід, теж був величезний дубяка, який ми з друзями тоді обіймали увісьмох.
Чесно скажу, що Залізняк мене дійсно вразив. Наврядчи фото передасть цей габарит...

Неймовірний велетень!!!
Кляті москіти! Тікаємо!
До речі тут же поряд невеличкий меморіал - братська могила загиблих місцян за часів війни.

На зворотньому шляху до машини нас перестріли дивні панночки, які задарували мене дармовими огірками, картоплею, буряком та іншими овощами. Не встиг до кінця зрозуміти всю фішку. але вони рекламують щось накшталт свого екологічно чистого вирощування овочів.

Як і обіцяв, на зворотньому шляху зупиняємось біля жіночого Мотронинського монастиря. (49° 9'13.05"N 32°15'18.40"E)

Моя любов до Холодного Яру проявляється щороку тим, що на запрошення друзів поїхати на Великдень посвятити паски, я погоджуюсь їхати тільки сюди. І хоча моє відношення до церкви досить специфічне, відвідування цього місця приносить мені задоволення.
Єдине, що дуже засмучує - це комерціалізація закладу. Коли я в юності заходив в монастир з рюкзаком наперевіс, тут не було а ні паркану, а ні огидних цегляних будівель - лише монастир та чарівний сад. Зараз же тут стало так само як і усюди - величезний уродський паркан, такі самі споруди, всілякі жлобські роздруковки - цього не роби, туди не ходи! Я в принципі на це намагаюсь не звертати уваги, але, пам'ятаючи минулу цнотливість цього місця, стає сумно.

Мало хто знає, що під монастирем та й взагалі по всій навколишній місцевості колись існувала розгалуджена система підземних ходів. Її залишки можна побачити і дотепер.

Печеру вже достатньо підтопило, тож всередину в цей раз не залазив. Але робив це колись по молодості. Тунель через 10 метрів закладений цеглою - тупік!

А навкруги офігенійший ліс!!!

Навпроти монастиря, до речі, відносно нещодавно змайстрували сходи до нововиявленого джерела води.

На смак - вода як вода. Та ще й цідить ну дуже по-маленьку. Я ще й навадився фотографувати місцевих з питанням - як це вони спромоглися такі баклажки набрати. Товариш Ваня моїй цікавості не повірив.

На зворотньому шляху мою увагу привернуло оформлення місцевого будинку - надзвичайна кольорова гамма. Видно чи ні, але в цей момент у вікно на нас витріщалися якісь індюки!

Не варто розслаблятися! Крутіть головою і біль Вашої шиї буде винагороджено неймовірною красою!

У Медведівці звертаємо на Суботів. І одразу за поворотом бачимо монумент Максиму Залізняку. (49°10'21.17"N 32°22'36.28"E)

А трохи подалі місцеву церкву. (49°10'15.33"N 32°22'53.08"E)

Навпроти церкви є місцевий музей - така собі невеличка хатинка, часу на відвідини якої зовсім не було.

Так само було декілька креативних фото ідей на цьому місці, але з-за браку часу обмежились лише одним кадром з вікна.

Пересікаючи широкі поля, охоплюючи очима неймовірні краєвиди, ми врешті-решт заїхали у Суботів - місце де народився / жив / гуляв / помер гетьман Богдан Хмельницький (потрібне підкреслити).
У центрі села є монументальний комплекс. (49° 5'49.41"N 32°33'4.41"E)

А поряд так само монументальна споруда. Може хто підкаже в чому полягає архітектурний фокус?

Вже через хвилину бачимо усипальницю великого гетьмана. (49° 5'39.61"N 32°33'17.80"E)

Всередині звичайна церква, у кутку якої стоїть кам'яне нагромадження, що теоретично і є беспосередньою могилою Хмельницького.

Навколо усипальниці можна побачити безліч стародавніх хрестів датованих козацькими часами.

На сусідньому пагорбі помічаємо новостворені споруди, тож прямуємо туди.

Виявляється, це новий комплекс на місці чи то резиденції Хмельницького, чи то його фортеці. (49° 5'40.45"N 32°33'21.87"E)

Бачите скляну споруду ліворуч? Там знаходиться археологічний шмат старої фортеці.

Ось тут яскраво стає видно як влада попіклувалася про збереження цієї пам'ятки. На попередньому знімку специ побачать скільки бабулетів було угрохано у підпірні стінки споруди. Хатинка тягне не на один мільйон. Вірніше сказати на мільйон вона не тягне, але більш ніж впевнений, що за документами вона засмоктала декілька лямів.

На території комплексу було помічено:

Мініатюрні гармати...

Заготівки для човнів чи що?

Хата!

А головне було віднайдено артефактне місце - підземний тунель. Зарікався ходити у темряві без ліхтаря. Набрехав сам собі!

Вхід до комплексу коштує 4 гривні, але гнітить не це. Комплекс абсолютно ні чим не вражає. Звичайна територія і все. Не зачепило!

Ще більш розчарувалися від місцевої панянки.

Є тут такий кабак відомої на всю область пані Ольги.

Два роки тому, бризкаючи слиною, мені доводили надзвичайну ексклюзивність та неперевершенність цього закладу.

Але видно пані Ольга за два роки зажралась - іншого слова не підберу.
Те що ціни роздягнуть непідгтовленого чоловіка мене мало хвилює.

Але зайшовши на напівпусту територію та у зовсім пусту хату пані Ольга миттєво вимовила: "Місць нема, їзжайте!"

Тож ноги моєї більше там не буде, а своїм читачам я порекомендую інше місце, яке нам сподобалось більше!

До речі, єдине чим повеселив заклад "не"пані Ольги, це наявністю спеціального тренажера - такого самого як у Віктора Федоровича.

Найголовніше те, що настрій наш залишився незмінно бадьорим і ми вирушили у козацьку столицю - Чигирин.

По дорозі ще раз перестрів мальовничий парадокс. Кажуть, що соняшник повертається обличчям до сонця. У кого як, але кожен раз як я намагаюсь сфотографувати соняшники, вони відвертаються від мене в протилежну сторону.

У Чигирині була спроба відвідати місцевий музей, який виявився зачиненим.

Так само не вдалася спроба відобідати на Замковій Горі. Точка була відчинена, але інтер'єр та обслуговування дуже стрьомні!

Тож обмежуємось оглядинами місцевості. (49° 4'45.48"N 32°39'21.86"E)

Відновлена копія стародавнього замку.

Зі сторожовими гарматами, що дивляться в тил...

І безпосередній монумент Богдана...

...який споглядає чудову панораму чигиринщини.

По-під горою знаходиться комплекс відновлених будівель - турецьке посольство, церква та інші. (49° 4'51.34"N 32°39'27.72"E)

А ось тут за рогом місцеві красуні порекомендували відвідати корчму. (49° 4'58.28"N 32°39'27.58"E)

Заклад залишив приємні враження - кухня надсмачна, а ціни наддемократичні.

Напхавши шлунки смачними смакоттями, ми вирушили на пошуки якогось музею під відкритим небом. Чому якогось? Тому що інформація була у нас досить обмежена. а ні інтернет, а ні більшість місцевих про це місце не знали.

Пригоди розпочалися ще до в'їзду у село Стецівка, коли місцеві жителі дещо з нами не порозумілися. Ініціатору конфлікту довелось тікати, а групі підтримки визнавати свою неправоту.

Ми були досить здивовані, коли місцеві жителі на наші питання щодо пошуку музею намагались відмовити нас туди їхати, мотивуючи тим, що там зовсім не цікаво.

І врешті-решт ми були вкрай розлючені коли знайшли-таки це місце. (49° 0'55.61"N 32°47'50.38"N)

Яким, вибачте, селюком треба буть, щоб казати про "нецікавість" такого місця?!

Неймовірна панорама, неймовірне оточення!

Відвідування території виявилось теж платним, і теж 4 гривні. Але ми як досвідчені мандрівники за сплачені кошти завжди отримуємо більше!
Тож рекомендую потоваришувати з охоронцями, щоб побачити:

Неймовірно гарних скакунів!

Неймовірно креативну інсталяцію!

І головне, покерувати цим корчубасом!

Вже надвечір ми виїхали на місцеву дамбу, з якої відкривається надзвичайний вид на затоку Дніпра та величезне зерносховище.(49° 4'14.94"N 32°47'57.64"E)

Сюди ж під'їхали ті самі селяни, щоб вибачитись за конфлікт.

Але нам було все-одно! Що хотіли ми побачили.

На зворотньому шляху були плани відвідати недобудовану атомну станцію та покинуте містечко, але враховуючи темний час доби, нормальних фоток не зробив би, тож повернемось туди іншого разу.

Висновок:
Не дивлячись на невеличкі дискомфортні моменти, маршрут насправді дуже насичений і цікавий. Рекомендую!

Бюджет поїздки на двох:
- Вхід до музеїв - 16 гривень
- Обід в корчмі - 120 гривень
- Варенуха пані Ольги - 47 гривень (Бадяга, яку вона виробляє сама. На ділі виявилась повною туфтою)

Трек поїздки - 220 км

Читайте также

Последние новости