Наши любимые дети

Стукіт кувалди в стіну розбудив тіло, яке лежало на ліжку у великій, але такій пустій квартирі. З ліжка спочатку прозвучало незрозуміле бобуніння, а потім, коли тіло оклигало, почали лунати трьох поверхові матюки на сусіда, його ремонт, людей в цілому і цю довбану планету. Цим тілом виявився парубок, важко судити про його вік, його обличчя огорнула густа щетина, волосся було довгим та брудним. Ріст середньостатистичний, статура теж , єдиною особливою прикметою був шрам, який тягнувся мало не на всю спину.
_А щоб вам всім повилазило підараси ! Ненавиджу всіх вас !,- продовжував кричати хлопець. Тим часом почав усвідомлювати як його болить голова та нудить. В роті Авгієві стайні. Ось недопалок, який валявся в попільничці, недалеко від ліжка. Легке зусилля і він вже смачно втягував в себе ядучий дим і валявся на підлозі. Лежав і думав встелю та в голову приходила лише думка про те, щоб його попустило. До кухні ціла вічність ходи, тому він нарив аж цілу цигарку і жадібно її викурив.
Кухня була великою, але занедбаною: таке враження, що тут не прибирали рік чи може й два. Дивно, що тут не поселилися таргани чи може взагалі якісь динозаври. Холодильник завзято бурчав, ніби вимагаючи, аби його нарешті помили. В холодильнику знайшли притулок різноманітні алкогольні напої і десь в куточку затаївся кульок, вочевидь з їжою, хоча хто його знає.
_ Чорт забирай, та я ж роботу проспав !... Хай йому грець, мене ж звільнили кілька днів тому, чи може вже й тиждень пройшов… Ех, треба випити чогось,- промовляв він це до кактуса, який був єдиною живою істотою в цій квартирі, окрім хазяїна.
_ Чудово вчора посиділи Рікі, ти молодчинка, тримався до останнього, давай похмелятися портвяком,- не вщухав він.Заліз в холодильник та витягнув «777». Знайшов на столі два більш-менш чистих стакани і наповнив їх повінця. Одразу ж перехилив та випив все до дна, не моргнувши оком та налив знову. Його організм потребував рідини, але не алкоголю, аж ніяк не його. Та вода була не смачна, а кудись іти він просто не хотів, як і вчора, як і кілька деів перед тим. Випив ще один і ще один, відчув як алкоголь зіштовхнувся зі шлунком і його мало не вирвало.
_Тримаємся Рікі ,«дєсантура не ригає»… Друже, я отако собі поміркував і надумав, що якби на нас подивилася звичайна людина, то б подумала, що ми обоє тут збожеволіли… Будеш запивати портвейн? Ну ти й слабак, тримай свою відстояну кранівку і чому вона тобі так подобається,- сказав він підливаючи кактус. Вони продовжували своє свято життя.
З кімнати залунали звуки якоїсь невідомої рок-пісні. Телефон блимав та звивався по підлозі, намагався привернути хоч краплину уваги та йому не вдалося це зробити. Телефон не вщухав на протязі п’яти хвилин чи може більше. Тут до нього приєднався дзвінок у двері та шалений стукіт у двері.
_Ну кого ж це вітер приніс, не хочу нікого бачити, дістали всі, що не ясно… От же ж хтось настирливий. Вибач, Рікі, мушу покинути тебе та відкрити якомусь падлу двері...

Последние новости