Наши любимые дети

Не знаю, кого як, а мене зміни в кліматі останнім часом дуже сильно турбують. Раніше такого не було (маю на увазі надмірне хвилювання через зміни). А тепер... Просто страшно. Земля ж така прекрасна, різноманітна, небачена. В Леоніда Каденюка асоціація з Землею з Космосу: "Земля дуже красива". Боже, та на ній стільки всього, чого і уявити не можна. А я, яка не бачила поки що нічого красивішого за Крим і Карпати - так взагалі не знаю, як це - побачити на власні очі древні цивілізації... І тепер я боюсь, що можу просто не встигнути їх побачити.

Пустослів"я на тему глобального потепління, змін в кліматі час від часу на слуху, але чомусь (особливо в нашій країні) наслідки їх не беруться до уваги, мовляв потрібно сотні тисяч років, щоб, наприклад, Кримський півострів відділився від України... Боже, та це ж абсурд. Цього року рівень води в Чорному морі піднімався на 30-40 см. А щоб відділити Крим - потрібно, щоб світовий океан піднявся на 50 см...

І з нами поки що погода всього лиш грається - кидає з аномальної спеки в в тропічні зливи, потім знову в спеку, потім в повені, потім випадає по 20 см снігу влітку.

Але ж зовсім поряд горить чверть Росії - все підряд, ліси, пшениця, села разом з людьми і худобою. А трохи нижче, в Пакистані людей знищує вода - 20 млн постраждали від потопу.... І не тільки в Пакистані, але й в Китаї... І не тільки в Китаї, але й в Європі... А в той час, 20 серпня на Кольському півострові в Росії випадає сніг, на місяць раніше, ніж потрібно... І стрімко тане лід на Евересті... А від Гренландії відколюється величезний айсберг, в якому стільки прісної води, що вистачило б повністю забезпечити потреби всього США протягом 120 днів... В той час же, в Австралії вводять обмеження на використання води, а в багатьох країнах Африки - це одна з двох причин смерті. Друга - відсутність їжі, яка знову ж таки пов"язана з відсутністю води. Крім того, кожного дня в різних куточках світу стаються цунамі, тайфуни, землетруси, сильні зливи... І це все стосується літа 2010.

І про які сотні тисяч років можна говорити, якщо навіть на моїй, 23-річні пам"яті вже все суттєво змінилось. І мій племінник вже не катається цілу зиму на санках, не те щоб будувати зі снігу будиночки, як це робила я. Будиночки майже в повен мій ріст. І стояло таке спорудження всі зимові канікули. А тепер добре буде, якщо взагалі до зимових канікул сніг хоч трохи припорошить землю і створить цим імітацію Різдва. А на пам"яті моєї бабці з зимою і дитинством асоціюються снігові тунелі, які вони проривали від вхідних дверей, щоб вийти з дому. І бабця моя не в Тазовську жила, а як і я -  в Тернопільській області...

Не знаю, може я не компетентна, і я не досліджувала ці питання, я просто спостерігаю і глибоко цікавлюсь... І мені здається, Земля просто виживає нас, бо втомилась від нашої примітивної ненаситності і захланності.

Читайте также

Последние новости