Наши любимые дети

(скорочено)

Якщо герб має два основні атрибути – символ і тло, то кольором гербового символу є колір жовтий, а кольором тла є колір блакитний або синій. Таких випадків в українській геральдиці (за В. Сергійчуком) 28. Альтернативних їм прикладів – коли кольором символу є блакитний (синій), а кольором тла жовтий – лише 5. Загальне співвідношення – 28: 5. На користь саме жовтого символу і синього тла.

 
Неабияке значення, вважаю, має той факт, що саме той історичний суб’єкт, завдяки якому українська національна символіка найбільш гучно і належно заявила про себе – Українська Народна Республіка – мала своїм прапором саме жовто-блакитне полотнище (вгорі – жовта смуга, внизу під нею блакитна). Саме таке поєднання барв, як пише В. Сергійчук, «закріпив своїм високим авторитетом Михайло Грушевський».

Тобто бачимо чітку геральдичну традицію. Ось як її пояснює професор В.Сергійчук у своїй вищезгаданій праці «Українська символіка...». Він пише: «Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не тільки тому, що золотий тризуб і .львівський лев накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те, що згідно з законами геральдики барви герба (золотого тризуба) розміщувалися у верхній (жовтій), а барви щитового поля в нижній (блакитній) смугах. Але вже до цього само по собі склалося, що, створюючи різні емблеми як державного, так і масового вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим у блакитному полі» (В. Сергійчук «Національна символіка України», Київ 1992 р., с.83).

Поділяє цю думку та принципи такого підходу й інший науковець – кандидат історичних наук Василь Ткаченко у своїй статті «Українська національна символіка у пошуках форми та змісту» («Молодь України», 2, 3 серпня 1989 р.): «Згідно правил геральдики і прапорництва – колір гербового тла переноситься в нижню частину прапора, а колір гербового символу – в нижню. Тобто український прапор повинен бути дійсно жовто-блакитним, таким, як це було затверджено Українською Центральною Радою в березні 1918 року, з подачі її голови – видатного історика Михайла Грушевського».

Звичайно, був ще й блакитно-жовтий прапор Галичини в Австро-Угорській імперії, і (єдине) пояснення цьому зустрічаємо лише у Василя Ткаченка: «Головна Руська Рада проголосила у Львові у жовтні 1848 р. українськими емблемами герб Романовичів – золотого лева на блакитному полі. Згідно з геральдикою, це обумовлювало й кольори прапора, – угорі жовтий знак лева, а знизу – блакитний колір. Саме такий порядок і був прийнятий, тобто прапор повинен був називатись «жовто-блакитний». Проте згодом з незрозумілих причин (можливо під впливом австрійських кольорів – вгорі чорний, а знизу жовтий) серед галичан поширилася назва прапора «блакитно-жовтий». («Молодь України», 2, 3 серпня 1989 р.).

Щодо блакитно-жовтого прапора гетьманату, то його пояснено тим, що гетьман просто захотів змінити прапор УНР якимось іншим, але яким, він ще не знав, то ж вирішив просто перевернути те, що вже було – прапор УНР.

Навіть, – зверніть увагу, – як у деяких художніх і не зовсім фільмах, послідовники сатанизму використовують не якісь там вишукані злостиві символи, а звичайний християнський хрест тільки обов’язково перевернутим. Отже ми повинні дуже серйозно підійти до правильного розташування кольорів на нашому прапорі, щоб не сказали про нашу боротьбу за свій прапор, мовляв: «Якщо вже так хочете мати свій національний прапор – то нехай вже буде по-вашому, візьміть вже його, тільки перевернутим.

Олег МАЗУРИК, Кам’янець-Подільський

Читайте также

Последние новости