Наши любимые дети

власне зараз ще триває 20й тиждень. а від завтра почнеться 21. живіт помітно більшився, вже не втягується.виглядає наче сильного надуло від газів.
вага наче така сама 64 кг... принаймні так кажуть неелектроні ваги.

тепер по порядку.
перед морем так і не схдила на облік. тому треба на цьому тижні якось себе напевне змусити.
боялася, що буде дуже спекотно і погано. але там це переносилося більш менш легко, а от вдома у панельному будинку вся стікаю водою...
засмагла, купалася кожен день, як не в морі, так у кар’єрі, вода солонюча.. деколи обтирался на ніч вологими серветками, бо прісної води на обмивання особливо не було. КОжен ранок, або вдень робила у воді зарядку.
їсти не дуже і їлося, але весь час шось легеньке хрумала, як тільки було бажання, з’їла багато кавунів і дещо менше динь (ну не йдуть вони мені в таких кількостях як кавуни). графік випорожнення кишечника збився і став нерегулярним, однак все одно досить стабільним. закреп був лиш раз, кажись.

дитятко у пузі борсалося відчутніше. сказали про вагітність його батькам. вони зраділи) здається).
правда, мама, дізнавшись про 20й тиждень і мій ігнор лікарів та аналізів, схватилася за серце і сказала, щоб йшла перевірятися по приїзду негайно.
в якийсь момент всі почали не давати мені сіль на овочі, хоча їсти солоні бички та креветки ніхто не боронив. я аж образилася. казала ж бо, шо після моря сяду на безсольову дієту... ну то таке.
до речі треба мабуть сідати, хоч набряків ніяких і не відчуваю. Ох і важко буде.

тож плани на цей тиждень - стати на облік, аналізи, розказати моїм батькам, контролювати споживання солі.

ще дещо з морського - тіло і психіка цього разу кілька разів вередували і гидували жити в "диких" умовах... один раз пробило на істерику зі сльозами.
було важко спати у палатці, влазити і вилазити з неї (з машини також, вона в нас низька). Стала почуватися "жирним пІнгвіном". вайлувато переверталася з боку на бік вночі і по кілька разів мусила бігати по малій нужді відбиваючись від комарів. Печія була пекельною і частою гостею, часто не могла заснути. спати довго не вдавалося, бо як сходило сонце в наметі була задуха. Від комарів рятувалася довгим одягом, обкурюванням "спіральками" Раптор ( в безпеці для вдихання яких я дуже сумніваюся) на вулиці і обмазуваннями народною "панацеєю" - горілкою з ваніллю - пахла як пиріг, самопереконання допомагало, і здавалося, що кусають дещо менше. Весь час діставав нежить. Часте промивання носа морською водою не допомогло. Досі риніт, інколи висморкую великі зеленувало бурі шматки слизу, та здебільшого соплі течуть наче у перші дні застуди, прозорі і рідкі мов водичка. Добре хоч ніс не натираю.

помітила одну цікаву особливість - стала егоїстичною в їжі: тепер, коли мені хочеться, я йду і їм, навіть якщо там останній шматок, не пропоную передовсім тим, хто поруч, і не дуже хочу ділитися, бо прокидається якась хижа жадібність, чи що, вибираю все найкраще і найбільше, а не як раніше, підгоріле, чи найменш красиве, маленьке. Стає інколи соромно, що турбуюся в цьому плані перш за все про себе. Навіть чоловіка менше обхожую. Виправдовує віра в те, що це я не для себе їм))))

як і раніше найбільшу частину раціону становлять овочі-фрукти. Фрукти: кавуни, виноград, груші..., в салати ллю багато нерафінованої олії, якось так наче смачніше, чи то десь у підсвідомості знаю, що там вітамін Е і що жирні кислоти (чи що там) допомагають збільшити еластичність тканин і уникнути розтягнень та розривів.

Читайте также

Последние новости